Віртуальний меморіал
- Деталі
- Опубліковано: 01 листопада 2022
"Герої не вмирають" - віртуальний меморіал пам'яті полеглих черкащан
Пам'ятаємо...
З-поміж сотень тисяч українських патріотів, які стали на захист територіальної цілісності нашої Батьківщини були і є випускники Черкаського художньо-технічного коледжу. На превеликий жаль, разом із усім українським народом ми несемо на цій війні непоправні вирати. Складно дібрати слова для відображення жертовності наших Героїв. Мусимо збудувати омріяну нашими Захисниками країну, заради якої вони віддали своє життя. Наш обов'язок - зберегти пам'ять про них, передати її прийдешнім поколінням, закарбувавши навічно їхні імена, обличчя, історії.
Пройшов строкову військову службу у лавах Національної Гвардії України. Згодом працював у одному з закладів харчування Черкас.
На початку повномасштабної війни був мобілізований в зону бойових дій. Служив водієм-санітаром групи інженерного забезпечення. Вірний військовій присязі, загинув під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність.
15 жовтня пішов з життя 27-річний командир відділення розвідувальної роти бригади ім. Чорних Запорожців, золотонісець Олексій Стельмах. Тяжко поранений захисник перебував без свідомості з 29 серпня. Поранення отримав у результаті бойових дій під час захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Павлівка Волновахського району на Донеччині.
Олексій був третьою дитиною у сім’ї Валентини Андріївни та Володимира Михайловича. Навчався у Золотоніській гімназії ім. С.Д. Скляренка. Цей же заклад закінчили і його старші сестри Інна та Вікторія.
Після 9 класу хлопець вступив до Черкаського художньо-технічного коледжу, вивчав художнє різьблення по дереву. На це підштовхнула професія батька, знаного у місті столяра.
У 2014 році Олексій вступив до Центру прикордонної служби в Оршанці. А вже за рік пішов служити Батьківщині, взявши участь в АТО. Чотири роки самовіддано захищав кордони держави. Був у Маріуполі, Краматорську. Згодом почав працювати у Черкаському СІЗО.
24 лютого застало хлопця у Хмельницькому, де він опановував професію кінолога. До 7 травня отримував спеціальність. А вже в червні пішов на війну. Був командиром відділення розвідувальної роти 72 бригади ім. Чорних Запорожців. 29 серпня чоловіки потрапили під мінометний обстріл, Олексій отримав тяжке поранення голови.
24 серпня він востаннє дзвонив рідним. Майже тиждень золотонісець не виходив на зв'язок. Батьки почали його шукати. Дізналися, що він був у лікарні в Кураховому з тяжким пораненням. Йому надали першу допомогу і направили в Дніпро. Там у лікарні зробили операцію і 2 вересня сан авіацією транспортували до Київського військового госпіталю в реанімаційне відділення. Там знову робили операцію. А 15 жовтня о першій ночі перестало битися серце 27-річного хлопця.
17 жовтня Олексія з честю поховали на Алеї Слави у Золотоноші. Віддати останню шану герою прийшло багато людей - рідні, близькі, однокласники, вчителі, знайомі і жителі міста.
24-річний лейтенант Ілля Гриценко загинув 19 березня 2022 року під час ворожого обстрілу на Харківщині.
Ілля був родом з Черкаської області. Навчався у Черкаській загальноосвітній школі № 8. Навчався в Черкаському художньо-технічному коледжі за спеціальністю «Видавництво та поліграфія». Обрав для себе військову кар’єру, тому вступив до Військового інституту танкових військ імені Верховної Ради України НТУ «ХПІ». Вивчився на танкіста.
З 2016 року Ілля брав участь в АТО. Був у боях під Волновахою на Донеччині та біля Лисичанська на Луганщині. Молодий офіцер лише починав свою службу. Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Під час повномасштабної війни у складі одного з танкових підрозділів Збройних сил України Ілля разом із побратимами обороняв Харківську область.
Посмертно лейтенант Гриценко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали офіцера у місті Городище на Черкащині
Кращі з кращих віддають життя заради нас, заради світлого майбутнього української нації та мирного неба над Україною.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким.
